На тлі викликів великомасштабної війни в Україні Odessa Fashion Day та London Fashion Day виступають каталізаторами розвитку молодих українських дизайнерів. У інтерв’ю з Костянтином Леонтьєвим ми поговоримо про його проєкт London Fashion Day, труднощі адаптації на новому місці та стратегії підтримки творчої спільноти.
Нещодавно відбувся 27-й сезон Odessa Fashion Day, присвячений відродженню та мотивації. Чи важко було зберегти свій проєкт в умовах війни, із якими викликами стикнувся Odessa Fashion Day?
Це було складне рішення, і взагалі воно викликало багато питань. На початку війни ми з сім‘єю залишили Україну з надією, що ситуація швидко покращиться, і ми зможемо відновити своє життя, продовжити свій розвиток та насолоджуватися тим, що у нас було. Протягом цього часу у нас був запланований сезон на квітень, який ми звісно скасували, оскільки це здавалося безглуздим.
Ми всі волонтерили, щоб допомагати різним громадським організаціям, створюючи візуальний контент і поширюючи інформацію. Українці загалом об’єдналися в роботі з терміновими питаннями протягом цього часу. Ця діяльність тривала до липня. Коли настав липень, ми вже були в Англії та зрозуміли, що у нас немає чіткого розуміння про те, як розгортатиметься наше майбутнє. Ми стикнулися з важким періодом адаптації, намагаючись вірити, що зараз ми в безпечному місці. Однак ми також розуміли, що багато з наших планів та майже все, що ми робили до цього було зруйновано. Нам потрібно було діяти, оскільки раніше ми жили та творили, не думаючи, що все може миттєво змінитися.
Період пандемії вніс свої корективи, і мені здається, що цей час був як важкий, так і захопливий.Багато людей відкрили для себе онлайн-світ як потенційний шлях для розвитку своїх проєктів. Це стосується і нашого проєкту Odessa Fashion Day. Однак у цей період все стало набагато складніше, оскільки ми усвідомлювали, що Odessa Fashion Day — це, в будь-якому випадку, платформа, що створена 14 років тому як платформа для презентації дизайнерських колекцій, а для їх створення потрібно вкласти кошти. Процес створення став складнішим, і для генерації ідей тепер потрібно було чітко розуміти, чи буде колекція продана, де і за якою ціною. Економіка стала викликом.
Попри ці труднощі, восени 2022 року ми вирішили відновити цей процес. Ми активно надавали допомогу в онлайн-публікаціях і на вебсайтах, продовжуючи підтримувати дизайнерів. У перші дні війни ми створили окрему групу, де дизайнери волонтери працювали над створенням військового одягу безкоштовно. Деякі з них повністю перемикнулися на виробництво військового одягу, та на жаль, про них, частково забули.
Отже, ми допомагали абсолютно всім на той момент — тим, хто шукав тканини, тим, кому потрібно було зв’язатися з постачальниками або фабриками. Поступово стало зрозуміло, що багато дизайнерів покинули межі України. Деякі з них продовжували розвивати свої бренди всередині країни, а інші, знаходячись за її межами, підтримували свої напрямки.
Після Нового року, на початку 2023 року, після обговорень з колегами, ми вирішили провести наступний сезон Odessa Fashion Day навесні. Організація будь-якого проєкту вимагає фінансування, і Odessa Fashion Day ніколи не був проєктом, що продавав квитки. У нас відсутній конкретний касовий пункт, який можна було б використовувати для організаційних питань. Таким чином, дизайнери виступають співзасновниками цього проєкту, роблячи свій внесок, і ми також маємо партнерів, спонсорів і т. д., це стандартна схема івент-бізнесу. Однак у цій ситуації ми зменшили витрати до абсолютного мінімуму. Ми залучили всіх, хто був потрібен, використали підтримку старих знайомих і друзів та знайшли відповідне місце для нашого проєкту.
Нам надали його на партнерських умовах: світло, звук, іншу техніку, а також супровід ЗМІ. Ми знову продемонстрували силу співпраці, і стало великим успіхом. У заході взяли участь 10 брендів з різних частин України, представляючи Схід, Захід, Центральну Україну, Київ і Одесу. Це був ковток свіжого повітря, коли ми зрозуміли, що робимо все правильно. Ми допомагаємо бізнесу усвідомити, що він потрібен, і підтримуємо дизайнерів у залученні аудиторії, відновлюємо впевненість у собі. Є аудиторія, яка готова купувати, є потенційні партнери та покупці, є шоуруми — все є, просто трішки в іншій формі.
Навесні, ми вирішили активно переходити до звичайної фази розвитку проєкту. Ми розширюємо інформацію про проєкт та продовжуємо підтримувати дизайнерів, знову займаючись консалтинговою діяльністю, яка була частиною нашої первісної місії. Восени ми провели 27-й сезон в прекрасному місці, представляючи нову локацію та презентуючи 11 дивовижних брендів. Наша команда базується в Одесі — це друзі та партнери, які підтримували проєкт протягом років.
Як OFDconsult сприяє розвитку та підтримці молодих українських дизайнерів і які конкретні програми ви запроваджуєте для стимулювання їхнього зростання?
Не можна сказати, що всі програми, які ми впроваджували до цього, працюють. Тому що до цього у нас була вибудована певна екосистема. Ми допомагали дизайнерам на самих ранніх етапах формування бренду, реєстрації торгової марки. У нас є зібраний пул наших партнерів, які займаються юридичними питаннями, бухгалтерськими аспектами реєстрації торгових марок. Крім того, була група дизайнерів, які допомагали створювати брендбуки та дизайн упаковування брендів. Усі ці компоненти були невід’ємною частиною нашої діяльності.
Хоча є індивідуальні запити, ми розглядаємо їх швидше на некомерційній, а не на комерційній основі. Наразі фінансова сторона знаходиться в глухому куті.
Так само як і проєкт, все ґрунтується на ініціативі, співпраці та партнерстві. Це початкові штрихи, ніби ми знову починаємо з нуля, щоб у майбутньому будувати правильний напрямок. Ми маємо міжнародні програми співпраці з партнерами у Франції, Англії та інших країнах, а також партнерами в Канаді, спрямовані на надання послуг, пов’язаних з просуванням або продажем робіт дизайнерів. Але що це за програми? Ми не державна компанія, і ми не покладаємося на гранти. Отже, які програми ми можемо запропонувати? Справа не у фінансуванні, а в знаннях.
Ми надаємо інтелектуальні програми, пов’язані з тим, що така ж ситуація в Англії. Університети, коледжі та інститути випускають дизайнерів і талановитих особистостей. Як і в Україні, часто виїжджають з нерозумінням того, що робити далі. По суті, OFDconsult спочатку був розроблений, щоб відповісти саме на це запитання: що робити далі?
Це стосується управління, маркетингу та продажів. По суті, це дозволяє комусь згодом отримувати дохід, здійснювати продажі та запускати наступні лінії, створюючи можливості для зростання. Мабуть, зараз це головний акцент. Ми прагнемо вивести бренди на міжнародний рівень і допомогти дизайнерам просувати їхню роботу в інших країнах, зокрема у Великобританії.
Переїзд до Лондона вплинув на ваш творчий процес. Які нові можливості відкриває для вас інтеграція в британську культуру і суспільство, особливо після успішного проведення London Fashion Day?
Що ж, я хочу поділитися, що переїзд кудись, не обов’язково в іншу країну, а по суті з однієї квартири в іншу, вносить певні корективи в те, до чого ти вже звик. Так, у вашу звичну рутину, ваш регулярний графік, ваші плани, ваші стратегії. У цій ситуації ми змінили абсолютно все. Ми змінили наше мислення, ми змінили мову і, власне, всі ті аспекти, звичні для нашого способу життя. Від благополучної держави, де процвітає проєкт і є час для генерування ідей, до моменту, коли ви встигаєте заробляти лише на оренду чи оплату комунальних послуг, які в рази вищі, ніж в інших країнах.
Зараз, як і в піраміді Маслоу, ми опинилися, скриплячи колесами, на найнижчому рівні потреб. Величезні зусилля, які ти докладаєш, щоб генерувати творчість, оскільки всі ці творчі енергії, увесь цей креатив, з’являються тоді, коли у тебе є вільний час для того, щоб подумати, коли у тебе є час сісти та спланувати, провести аналіз того, що відбувається навколо тебе, і зрозуміти, чи потрібно це робити. Ми фактично цілий рік чекали, спостерігали, відвідували, дивилися, як живе індустрія тут, як живе індустрія у Франції.
У вересні 2022 року ми провели чудовий день моди в Парижі, куди привезли кількох українських дизайнерів. Ми оцінили реакцію аудиторії, проаналізували все. Все було прекрасно, нам все сподобалося. Потім у вересні 2022 року ми організували два розкішних покази в Лондоні в рамках Women’s Forum. Аудиторія все це приймає, сприймає. Але тоді ми, можливо, більше концентрувалися на нашій аудиторії, на українцях, на емігрантах, щоб привезти їм українського дизайнера і показати нову колекцію. Адаптація до британського ринку була складнішою. London Fashion Week — це основна платформа, на яку досить важко потрапити, і для цього потрібно бути членом якого-небудь клубу. Система в Англії захоплива і добре працює, але для її адаптації потрібен час і роки. Є й інші проєкти, як малі, так і великі, з професійними та непрофесійними цілями. Багато проєктів мають нечіткі цілі та завдання.
Проект London Fashion Day минулого року став для нас своєрідним пілотним, а цього літа ми провели наш перший захід. Ми запросили 90% британської аудиторії, включаючи інфлюенсерів, дизайнерів, представників рітейлу та медіа, і вивчали їх реакцію через спілкування. Результат вийшов чудовий, і восени ми організували другий захід, ще кращий і якісніший. Ми провели 11 показів, серед яких 5 українських брендів і шостий бренд, належить українці, яка багато років живе в Британії.
Ми отримали чудові відгуки, багато подяк, зустріли багато потенційних друзів і партнерів — людей, які висловлювали зацікавленість до співпраці та бачили перспективи в нашому проєкті. З цього моменту ми відчуваємо ще більшу впевненість, що ми на правильному шляху, і що все, що ми робимо, має сенс. Тут можна застосувати наші знання і 15-річний досвід. Можу сказати, що коли людина приїжджає, наприклад, до Британії, вона просто скидається на нуль. Всі знання, досвід і красиві фрази в резюме стають неактуальними.
Тутешню спільноту цікавить, чого ви досягли в цій країні, який конкретний внесок ви зробили та з ким ви співпрацюєте. Їх цікавить саме ваша поточна діяльність, а не ваш минулий досвід. Після приїзду ми, як і всі в будь-якій країні, зареєструвалися в центрах зайнятості. Але після перегляду наших резюме, в яких було зазначено три вищі освіти, нам запропонували роботу прибиральниць, доглядальниць за людьми похилого віку чи офіціантів.
Це був невтішний досвід, враховуючи роки, гроші, зусилля та бажання, вкладені в отримання знань і застосування їх в успішних проєктах, деякі з яких не мають аналогів за кордоном. Раптом нам запропонували щось зовсім інше. У ці моменти не тільки я був розчарований, але, на мій погляд, абсолютно всі відчули себе знеціненими за три секунди, коли їм сказали, що все, що написано в наших резюме, немає ваги. Відчувалося, що потрібно починати не просто з нуля, а з негативної точки. Проте наразі є чітка картина, цілі, плани та бачення того, куди ми хочемо рухатися та як розвивати наш проєкт. Поживемо, побачимо, як воно буде.
Найбільші виклики, які виникли під час адаптації до нового культурного оточення Лондона, та як ви їх вирішували, продовжуючи працювати над успішними проєктами?
Найбільш серйозною проблемою, безперечно, є мовний бар’єр. Ви швидко розумієте, що всі знання, отримані під час вивчення англійської мови в школі або різних університетах, недостатні на практиці. Реальність зовсім інша, особливо коли ви тут не для відпочинку, а щоб повністю піклуватися про себе та вирішувати щоденні життєві виклики, такі як оплата комунальних послуг, реєстрація та розуміння нюансів, правил та законодавства. Це було складне завдання. На щастя, у нас були друзі, які нас запросили сюди, і завдяки їм ми успішно адаптувалися протягом перших семи місяців і вступили до коледжу.
Ми розпочали з основ, фактично знову вивчаючи алфавіт. У нас була можливість покращити свої знання певним чином. І, звісно ж, друге, що дуже важливо, — як інтегруватися в місцеве середовище та як створити можливості для спілкування. Тут нетворкінг працює чудово. При першій нагоді я намагаюся відвідати різні клуби, заходи, виставки — будь-де, що так чи інакше пов’язане з моєю діяльністю. Неважливо, це подія платна чи безкоштовна, тебе запросили, чи ти випадково побачив і написав сам. Зараз, звісно, це вже легше, оскільки ти можеш представитися як засновник проєкту, про який знає аудиторія, про який пише преса, і тепер відкриваються абсолютно інші двері та перспективи.
З самого початку ключовим було усвідомлення важливості знання мови. В метро можна почути безліч мов і діалектів, про існування яких ти можливо навіть не здогадувався. Але, коли це стосується справ на роботі, в магазині чи в офісі, англійська виступає в ролі основної мови. Однак, ніхто не забороняє розмовляти своєю мовою вдома. Можеш вільно прогулюватися вулицею, спілкуючись рідною мовою, і переходити на англійську під час спілкування з іншими. Це цікава динаміка, яка вимагає ментального переходу, але ніхто тобі цього не нав’язує. Просто немає іншого прийнятного варіанту. Без володіння англійською адаптація до цього середовища стає майже неможливою. Це реальність, просто і зрозуміло.
Хочу підкреслити фантастичний характер нетворкінгу. Це дозволяє вам створити своє середовище, спільноту та зв’язки, дозволяючи вам знаходити людей, які поділяють ваші інтереси, потенційних партнерів і співавторів для захоплюючих проєктів. Нетворкінг також відкриває доступ до цікавих клубів, де люди можуть відкрити для себе різноманітні заходи. Особисто я приєднався до боксерського клубу, не тому, що він відповідає моїм інтересам, а скоріше як засіб знаходження емоційного виходу серед напруженого графіка. Зокрема, цей конкретний клуб є частиною спільноти LGBTQ+, сприяючи створенню середовища, де люди відчувають себе комфортно. Що я найбільше ціную, так це свободу для кожного обирати свій шлях у житті, чи то стандартну роль, чи щось більш нетрадиційне. Ви можете ідентифікуватися як вона, він чи вони, зберігаючи фізичну ідентичність чоловіка чи жінки.
Все це надає людям можливість бути більш відкритими, вільними та творчими. Однак це не без контрасту з освітньою системою, яка часто привчає людей бути більш стриманими. Тут складно заводити друзів. В Україні цей процес, як правило, простіший. Особливо після пандемії люди тут автоматично дистанціюються і віддають перевагу онлайн-комунікаційним платформам, таким як Zoom та WhatsApp. Фізичні зустрічі можуть відбуватися раз на тиждень за філіжаночкою кави.
Проживаючи в Одесі, я звик до іншої соціальної динаміки. Вечори проводилися за чашкою кави та вина, спілкуючись з друзями. Відчувалося, що кожен день для нас був вихідним. Поки ми всі працювали, можливість відпочивати була різною. Мабуть, це пристосування було найбільшою перешкодою в цій ситуації. Фінанси також зіграли свою роль, але можливостей багато. Роботу знайти можна, і немає нічого поганого в тому, щоб починати з чистого аркуша. Якби я на той момент через друзів не влаштувався на роботу, забезпечуючи фінансову стабільність, можливо розглянув би роботу в пабі чи кав‘ярні. Відчуття фінансової стабільності — це дуже важливо.
Ваша участь у Fashion Innovations Forum свідчить про ваш інтерес до інновацій. Які конкретні тенденції чи підходи, на вашу думку, найбільше вражають в сучасній модній індустрії?
Хоча ми не є учасниками Fashion Innovation Forum, та відкриті для вивчення будь-яких проєктів, які розширюють межі у модній індустрії — це зобов’язання, яке для мене має велике значення. Активна участь у виставках, відвідування виставок колег і участь у галузевих заходах є невід’ємною частиною мого підходу до розуміння та навчання. Нещодавно нам запропонували стати кураторами конкурсу, присвяченого молодим дизайнерам. Крім того, лондонський коледж запросив нас бути наставниками на події, де виступають нові таланти. Ось приклад того, що завжди можна знайти можливості, які стимулюють, сприяють розвитку та надихають.
У Парижі я відвідував Premier Vision, виставку, на якій завжди можна побачити інновації та креатив в індустрії надаючи розуміння останніх тенденцій у світі моди. Це свідчить про мою постійну відкритість до таких подій і багатство натхнення, яке вони пропонують.
Як ваша агенція сприяє взаємодії українських дизайнерів із міжнародними ЗМІ та інфлюєнсерами, допомагаючи збільшити видимість своїх брендів?
З моменту створення London Fashion Day наша активна взаємодія з українськими брендами та дизайнерами є пріоритетом. Ми прагнемо бути мостом — сполучною ланкою між тими, хто шукає місця продажу за межами України, і поширенням інформації про себе. Хоча ми не PR-агенція, ми зібрали цілеспрямовану команду копірайтерів і візуальних дизайнерів, а також налагодили партнерські відносини зі ЗМІ, що дозволяє нам ефективно працювати на цьому ринку. Співпрацюючи з фотографами та відеооператорами, ми успішно реалізували кілька кейсів із талановитими дизайнерами.
Другий напрямок, який ми хочемо розвивати, — це створення крос-проектів між Україною та іншими країнами, зокрема Великобританією. У післявоєнний період ми передбачаємо потенційне зміцнення зв’язків між дизайнерами, сприяння обміну досвідом, розширення географії продажів. Наша мета – допомогти українським дизайнерам отримати нові навички та продемонструвати потенційні напрямки їх розвитку.
Звісно, ми не суперлюди. Ми були впевнені що найкращі в Україні, але життя показало, що кожне місце має свої унікальні особливості та правила. З досвідом роботи з українськими дизайнерами за кордоном з 2014 року ми маємо на меті використовувати цей фундамент для зміцнення та розвитку наших чинних напрямків.
Наші сильні сторони — це маркетинг, PR та менеджмент. Ми прагнемо бути корисними для місцевого ринку та наших брендів у міжнародних програмах. Зазираючи в майбутнє, ми передбачаємо, що європейські бренди можуть виявити інтерес до розширення своєї присутності в Україні, сприяючи введенню в ринок високоякісних продуктів.
