Українську війну вже називають”Війною Дронів”. Запити на “пташок” для фронту ростуть, так само як і потреба у висококваліфікованих пілотах. Протягом двох років з’явилось практично два десятки навчальних закладів для операторів дронів в Україні. Ми розмовляли із керівницею одного з таких навчальних закладів, Мішель Арманд, колишньою відомою українською журналісткою, яка тепер очолює одну з найвизначніших шкіл операторів дронів під назвою “Вільне повітря”. Ексклюзивне інтерв’ю для Pro Ukraine.
Мішель, розкажіть, чим ви займалися до повномасштабного вторгнення?
Я професійний журналіст. Займаюся цим вже понад 15 років. Працювала у різноманітних українських ЗМІ від інтернет-видань до Верховної Ради України. Пройшла весь шлях становлення. Була і фотокором, і автором статей і телеведучою. Займалася військовою журналістикою. Знімала документальні фільми на політичну тематику. Була головним редактором журналу, заступником директора місцевого телеканалу та доволі успішно працювала у політичному піарі. Журналістика — це моє життя. Звісно, зараз пріоритети змінилися, але любов до цієї справи залишилася.
Під час повномасштабного вторгнення ви також працювали журналісткою?
Не зовсім. На той час я взяла невеличку відпустку від професії. Вирішила спробувати щось нове. Я вела YouTube канал для української IT компанії та чекала на нове призначення. Саме 24 лютого я мала заступати на нову посаду, та знайомитися з колективом. Але, як і всі українці прокинулася о 4-й ранку від вибухів і зрозуміла, що життя змінилося назавжди.
Як виникла ідея створити школу операторів дронів?
Наприкінці лютого і напочатку березня я відчувала себе дуже розгубленою. Я прагнула допомагати, але не зовсім розуміла чим саме. Як і всі я займалася волонтерством. Просиналася, вантажила в автівку двох собак і їхала до волонтерського центру. Допомагала розвозити речі. Спочатку думала організувати свій центр. Але в Україні з 2013 року, так, саме з часів Революції Гідності, працює дуже багато волонтерів які вже налагодили звʼязки, шляхи постачання і напрацювали свою систему допомоги. Саме від них я почула про необхідність у цивільних дронах, які використовували для розвідки. І про те, що “пташки” постійно гублять або розбивають. Стало зрозуміло, що військових потрібно навчати, бо інакше дронів не вистачить.
Завдяки роботі у мене дуже багато друзів і знайомих, які могли з цим допомогти. Так, по телефонних дзвінках, як по стрічці, я вийшла на групу людей, які вже намагалися навчати. Цікаво, що з нас пʼятьох, військовий досвід мали лише двоє. Наша команда це — професійний відеооператор із досвідом аерозйомки понад 6 років, транспортний інженер, який займався моделюванням та дослідженнями з використанням аерозйомки з 2020 року; спеціаліст з кібербезпеки та дешифрування інформації, а також чинний аеророзвідник з бойовим досвідом з 2015 року, один з розробників сучасних систем автоматизованого управління військами, розвідувальних та бойових БпЛА, які зараз використовуються ЗСУ.
За короткий час ми вирішили дуже багато питань. Знайшли приміщення та кілька “пташок” на яких навчати, систематизували наші спільні знання і зрозуміли яку саме програму потребують курсанти. Перша повноцінна група прийшла до нас у квітні 2022 року.
Як ви будували програму навчання?
Потом та кровʼю. Без перебільшення. Там, на передовій, все дуже швидко змінюється. Тому потрібно постійно тримати руку на пульсі. Тож програма змінюється згідно з подіями. Ми даємо найсвіжішу інформацію аби наші курсанти були максимально продуктивними в роботі. Безсумнівно, від цього також залежить і їх власна безпека. Звісно у навчанні, щось залишається незмінним, це базові знання. Але часто ті курсанти що пройшли навчання кілька місяців тому, можуть повертатися до школи та отримати додаткову корисну інформацію. Бути оператором, це як бути лікарем — постійно потрібно навчатися.
А хто ваші курсанти?
Сили безпеки та оборони України. Всі, хто потребує цих знань та навичок. Я не можу назвати більш конкретно, але це і поліція, і ДСНС, і служби розмінування, і… Ну, ви розумієте. З досвіду майже двох років війни можу сказати, що управління дронами — це базова навичка для всіх військових та екстрених служб. Як уміння стріляти чи керувати автомобілем.
Так, розуміємо. Зараз на території України існує понад 20 шкіл. Чи однакова у вас програма та, чи конкуруєте ви?
Є основи, які незмінні. Як писемність, наприклад. Неважливо якою рукою ви пишете лівою чи правою — літери будуть однакові. Різниться лише манера написання та почерк. Тут так само. Все інше вже залежить від досвіду інструкторів. І тут ми повертаємося до попереднього питання (посміхається).
Ми здебільшого навчаємо на побутових моделях: квадрокоптерах DJI та Autel китайського виробництва, які зараз масово поставляють на передову. Але є курс і для DJI Matrice 30, DJI M30T, DJI MATRICE 300 RTK. Зараз плідно працюємо над створенням курсу з FPV.
У нас бувало, що на навчання приходили люди, які вже пройшли курс в інших школах. І це нормально. Комусь не вистачило теорії, комусь практики. І ні, я не вважаю нас конкурентами, бо ми всі робимо одну справу. Ми всі працюємо на захист нашої країни.
Хто ваші інструктори?
Ця інформація не для розголосу (посміхається). Можу сказати, що всі наші інструктори мають реальний бойовий досвід, та навчають не просто керувати дронами, а застосовувати їх у бойових умовах. Це надзвичайно віддані своїй справі люди. Вони роблять набагато більше ніж входить в їх обовʼязки. Інструктори на звʼязку 24/7. Навіть ті групи, що вже давно пройшли навчання можуть написати, чи зателефонувати вночі, і отримають висококваліфіковану консультацію. Це люди, які можуть у віддаленому режимі вирішити майже будь-яке питання стосовно дрона та проблеми що виникла. Вони весь час займаються самоосвітою та відвідуванням тематичних тренінгів. Зараз їх імена не називаються, але я впевнена, що після перемоги вони отримають свої звання Героїв України.
А як школа функціонує фінансово?
Ох, це дуже непросте запитання. Школа “Вільне повітря” – громадська організація, неприбуткова. Все, що у нас є ми закуповуємо за власні кошти. Всю техніку, дроти, карти памʼяті та багато чого іншого. Так, нам допомагають волонтери. Влітку, від волонтерів ми отримали 15 планшетів для навчання. Це речі першочергової необхідності, але дорогі для нас. Ми дуже вдячні за допомогу.
У нас також є кілька дронів, які теж передали волонтери, але ці моделі застарі. Ми могли б попросити новіші, але совість не дозволяє, бо ми не першочергова інстанція, яка їх потребує. Зараз курсанти приїжджають на навчання здебільшого зі своїми “пташками”. Особливо, якщо це серія DJI Matrice. Ціни на них — просто космічні. Поки ми не знайшли спонсорів, які б допомогли нам придбати ці моделі дронів. До того ж у нас є FPV клас. Все це потребує великих витрат. Ми будемо раді будь-якій допомозі.
Скільки людей ви вже навчили?
За два роки близько 2500 курсантів. У нас, як у Гоґвортсі, чотири факультети. Для хитрих, для відчайдушних, дуже розумних і тих, хто круто знається на місцевості. Максимальна кількість учнів в одній групі – 20 осіб. У нас є експрес-курс, він триває пʼять діб. Звичайний курс триває два тижні. Черга на навчання вишукалася на два місяці вперед, ще влітку минулого року (посміхається).
Скільки коштує навчання?
Сили безпеки та оборони України навчаються безкоштовно. Ми розглядали впровадження курсів для цивільних, як це роблять інші школи, аби мати хоча б якийсь прибуток. Але для цього нам багато чого не вистачає.
З якими складностями ви стикаєтеся?
Окрім матеріальних? (сміється). Це дії ворога. Навесні 2023 року ми втратили учбову локацію. Туди потрапила ворожа ракета. На щастя, ніхто не постраждав. А потім в окупантських пабліках оприлюднили інформацію щодо шкіл. Назви, адреси та імена тих, хто ними керує. Було дуже неприємно. На той час ми закрили наш сайт, а видалили всі телефони. Залишили лише віртуальну скриньку. Безпеку посилили. Всі групи, що подаються на навчання ретельно перевіряємо. Всі запити — також. Часи вимагають такого підходу.
Чи буде школа функціонувати після перемоги?
Цю війну вже назвали “Війною дронів”. Українські військові щодня вигадують нові способи використання безпілотників. Ними проводять розвідку, доставляють вантажі на перші лінії фронту, супроводжують евакуацію солдатів і передовсім знищують ворога. Вже зараз зрозуміло, що дуже багато питань можуть бути вирішено завдяки дронам. А наші інструктори мають такі знання і досвід, які будуть у пригоді й за мирних часів. Тому так, ми будемо працювати й після Перемоги.
Чим ви пишаєтеся?
У нас є багато здобутків за цей час. Наприклад, декілька наших курсантів отримали відзнаку Президента, за виконання своїх бойових задач. Навіть після закінчення курсу, учні залишаються на звʼязку з нами та надсилають відео, хизуються своєю роботою. Та найголовніше, що всі вони живі, здорові та кваліфіковано виконують бойові задачі. Рятують людей. Це для нас найкращий здобуток.
Які у вас плани на майбутнє?
Перемога.
А ще, зберегти якомога більше життів, і військових, і цивільних. Бо там, де не вистачає дронів та пілотів, бій ведеться коштом людських життів. А це завелика ціна.
