Наталія Бондарчук — генеральна директорка ТОВ “Європейська юридична група “Дипломат”, віцепрезидентка ГО “Дослідницький інститут розвитку демократії”, президентка фестивалю студентського кіно “Перший крок”, громадська діячка та меценат. Наталія давно є засновницею фестивалів та акцій на підтримку талановитої української молоді.
Уже п’ятий рік поспіль за ініціативи Наталії Бондарчук та інших небайдужих до долі молодого українського кінематографа людей проводиться кінофестиваль “Перший крок”. Фестиваль є унікальною платформою для демонстрації та обговорення студентського кіно — робіт учнів українських кіношкіл. Він спрямований на підтримку творчої молоді України та обмін досвідом між студентами-кінематографістами та майстрами українського кіно. Редакція Fostylen поспілкувалася з Наталією Бондарчук — меценатом і “хрещеною феєю” студентів-кінематографістів, і дізналася про подробиці заходу та перспективи молодого українського кіно.
Наталіє, ваші сфери впливу досить великі. Уже п’ять років поспіль ви займаєтеся підтримкою українських студентів-кінематографістів. Чому ви вирішили рухатися саме в цьому напрямку?
Кіно — один із наймолодших і водночас найважливіших видів мистецтв. Його історія, як порівняти з тисячолітньою історією музики, живопису або театру, коротка, але водночас не менш значуща й охоплює всі верстви суспільства. Кіно передає наші почуття, звички, звичаї, занурює людину у світ ілюзій. Кінокартини здатні охоплювати майже всі сфери суспільної свідомості, змушуючи людину осмислювати життя як щось більше, ніж те, як вона сприймала його раніше.
Я вважаю, що люди, які вже якось відбулися в цьому житті, просто зобов’язані допомагати молоді. Як мама двох талановитих дітей, я знаю, що підтримка творчих починань вкрай важлива для молодого покоління. Без наших порад, мудрих повчань, моральної та фінансової підтримки юним талантам може інколи бракувати сміливості та сил перебороти сумніви й ступити на шлях кар’єрного розвитку.
Скажіть, з якими проблемами сьогодні стикається студентське українське кіно? Наскільки важлива підтримка у вигляді фестивалів і майстер-класів для юного покоління кінематографістів?
На початку 1990-х років із крахом планової економіки обвалилося і все кіновиробництво. Так склалося, що за перші 15 років незалежного виробництва в Україні було знято приблизно стільки ж повнометражних фільмів, як за пару років у 1970-1980-х роках.
Вдалим для українського кіно став 2010 рік, коли зі змінами до Закону “Про кінематографію” сформувалася нова система держпідтримки галузі. Я веду до того, що фінансування, звісно, було, є і буде головною проблемою. Особливо важко з держпідтримкою йдуть справи у молодих діячів кіноіндустрії. Однак крім фінансових проблем є й інші. Молодим хлопцям, студентам-кінематографістам часто не вистачає практичної складової, можливості заявити про себе і в конкурентному середовищі презентувати свої роботи. Крім того, начитаних годин лекторію також не достатньо для того, щоб стати професійним режисером чи сценаристом. Потрібні поради, конструктивна критика та мудрий погляд зі сторони й, звісно ж, практика.
Фестивалі молодого кіно та майстер-класи з метрами вкрай важливі для творчого розвитку та становлення юних кінематографістів. Це розумію я, і це розуміють мої колеги, яким небайдужа доля українського кіно.
Ваш фестиваль, Наталіє, має колосальну значущість не тільки для самих студентів, а й для всієї країни. Кіно, як Ви самі сказали, — один із найважливіших видів мистецтв, і те, що Ви робите, гідне найвищих похвал. Скажіть, а що “Перший крок” для Вас?
“Перший крок” для мене — це спосіб підтримати, спрямувати, поділитися досвідом з молодими кінематографістами, переконати їх у правильності зробленого вибору. За цими хлопцями майбутнє цілої індустрії, яка більшою чи меншою мірою впливає на життя кожного з нас.
Це вже другий “Перший крок”. Досвід проведення першого фестивалю показав, що це дуже потрібна і важлива справа. Кінофестиваль є додатковим стимулом у творчій роботі студентів. Що казати, навіть самі викладачі, щиро переживають за фестивальну долю своїх підопічних і хочуть, щоб вони досягли найкращого результату.
Як виникла ідея створення кінофестивалю?
Як відомо, Одеса є негласною столицею кінематографа України. Щороку наші ВНЗ випускають сотні неймовірно талановитих режисерів, сценаристів, акторів. Мистецтво кінематографа, як і будь-яке інше, не стоїть на місці, постійно видозмінюється, набуває нових форм, трансформується в нові течії. Молодь, випускники українських кіношкіл – це трендсеттери.
Саме їхні роботи скоро формуватимуть наші погляди на світ, мистецтво та життя загалом. У кожного з них своє власне бачення класики та робіт метрів. Я і мої колеги чудово розуміємо, що починати завжди складно. Часто не вистачає фінансування, часу, потрібних впливових знайомств для просування. Саме тому ми вирішили створити кінофестиваль “Перший крок” – платформу, яка дає кінематографістам-початківцям путівку до великого світу кіно, знайомить їх із відомими продюсерами, режисерами, сценаристами, впливовими діячами мистецтв. Це і є той самий “перший крок” на шляху до успішної кар’єри у світі кіноіндустрії. Ми даємо талановитій молоді можливість показати свої роботи на фестивальному рівні, де присутня і конструктивна критика, і конкуренція, і можливість бути поміченим.
Як відбувається відбір картин для участі в кінофестивалі? Якими критеріями повинні володіти картини для участі в “Першому кроці”?
Приходило багато різних робіт. Були, звісно, й ті, які ну зовсім не потрапляли під фестивальний рівень: зняті на телефон, без нормального сюжету, з повною відсутністю продакшену й акторської гри. Такі заявки ми одразу відсіювали. Зрештою до конкурсу було допущено близько 50 робіт у різних жанрах і напрямах. Цього року ми отримали багато запитань щодо подання на конкурс соціальної реклами. Це короткі ролики по 2-3 хвилини, які зачіпають важливі, нагальні теми та проблеми. І ми подумали, а чому б і ні, і внесли в програму ще одну додаткову номінацію. Якщо говорити з приводу критеріїв — то це короткий метр 8-25 хвилин (у середньому 15). Головне — повністю розкрити заявлену тему. Якість картинки й звуку також дуже важливі.
Як то кажуть, “а судді хто”? Розкажіть детальніше про членів журі та партнерів.
У 2023 році ми вирішили відійти від формату класичного суддівства іменитими діячами кіно. Ні, безумовно, метри були, але цього року, крім них, ми вирішили запросити й молодих фахівців.
Це ті люди, які вже закінчили навчання і чогось досягли. Саме свіжого погляду молодих режисерів не вистачало учасникам минулого року. До складу журі, крім мене, увійшли Марина Багрій-Шахматова — членкиня правління Національної Спілки Кінематографістів України (НСКУ), Сергій Буковський — український режисер неігрового кіно, педагог, член правління Спілки кінематографістів України, Галина Суліма — українська акторка кіно, голова Odessa Film Office, Ганна Корж — режисерка неігрового кіно, співзасновниця організації “СУК” Сучасне Українське Кіно, Міранков Сергій – незалежний кінопродюсер і консультант з виробництва на території України для іноземних знімальних груп, Марися Нікітюк – українська сценаристка та режисерка короткометражних і повнометражних фільмів, Мирослава Дерепа — режисерка, переможець першого фестивалю студентського кіно “Перший крок” у 2019 році. Я дуже вдячна за підтримку та допомогу всім нашим партнерам.
Офіційними партнерами кінофестивалю виступили: Центр креативних мистецтв SiniY Crab, “Одеська кіностудія”, ГО “Пошукова платформа 911”, міжнародна рекламна компанія “Amillidius”, звісно ж, мої ТОВ “Європейська юридична група “Дипломат” та “Дослідницький інститут розвитку демократії”. Не можу не подякувати нашим інформаційним партнерам: телеканалам “Репортер”, “Академія”, “ДумскаяТВ”, “7 канал”, “Нова Хвиля”, “Інший”, а також медіахолдингу “Козир Діджтіал”, журналу Fostylen і суспільно-політичному тижневику “Слово”.
За плечима вже п’ять успішно проведених кінофестивалів. Чи плануєте зробити “Перший крок” щорічною подією?
.
Саме з цією метою і створювався проєкт “Перший крок”. Це справа, яка важлива і необхідна завжди. Щороку Україна випускає у вільне плавання сотні талановитих хлопців, не буває “порожніх” років.
Саме тому “Перший крок” проводитиметься щорічно.
Наталіє, ми знаємо, що Ви особисто взяли на себе організаційні моменти. Розкажіть, які призи вручали переможцям?
Так, у нас є призовий фонд. Це кубок у вигляді зірки — дороговказної зірки до успіху і грошова винагорода в розмірі 40 тисяч гривень. Кіно — мистецтво не дешеве і всі представлені роботи знімаються на гроші самих студентів, часто — на останні. Тож ця невелика сума є поштовхом, показником того, що потрібно рухатися в заданому напрямку.
Плануєте масштабувати фестиваль до рівня міжнародного?
Так, безумовно, така мета є. Ми створюємо в Одесі інтернаціональний молодіжний кінохаб, сценарну лабораторію, де кожен може отримати такі цінні на початку кар’єри знання, можливість бути присутнім на майстер-класах від метрів, отримати продюсерську і фінансову підтримку і, звісно ж, познайомитися з однодумцями. Мова кіно — це мова серця, яка розуміється, сприймається і транслюється всіма мовами.
