Одеситів часом називають південними французами за їхній витончений смак. Цей смак проявляється в їжі, книгах, театрі й в тому числі алкоголі.
І це не випадково. Землі одеської області найкраще підходять для вирощування винограду. Ідеальні території для розгортання власного виробництва коньяку, оскільки саме тут існують всі необхідні умови для виробництва та швидкого імпорту через порт.
На початку XX століття не було більш відомого на ринку продукту, ніж коньяк «від Шустова»
XIX СТОЛІТТЯ
1803 РІК
Одеса однією з перших – хто отримує доступ до такого благородного напою як коньяк. З 1803-го через порт міста розпочинаються постачання найкращих коньяків виробництва іменитих будинків Франції.
1840 РІК
У Південній Пальмірі коньяк, який тут називають французькою горілкою, стає надзвичайно популярним. Активно розвивається кустарне виробництво напою, що унеможливлює основу в Одесі справжнього коньячного виробництва.
1863 РІК
Микола Леонтійович Шустов засновує власне винокурне підприємство та торгову марку «Шустів». Під брендом випускаються вина, наливки, настоянки та спотикачі. Підкорювати ринок доводиться за умов жорсткої конкуренції, роблячи ставку не так на кількість, але в якість продукції.
1896 РІК
Зі вступом у успішну справу трьох синів Шустова фірма перетворюється на «Товариство коньячного і горілчаного заводів, складів російських виноградних вин Миколи Леонтійовича Шустова з Синами». Свою діяльність Товариство веде у всій імперії. Під особливо пильним прицілом Шустових знаходяться Бессарабія та Одеса як вдале місце для розвитку власного коньячного виробництва та імпорту продукції через Одеський порт.
1897 РІК
Спиртокурний завод Товариства виноробства, що на Бугаївці в Одесі, випускає перший одеський коньяк під назвою «Фенікс».
1899 РІК
В Одесі створено Акціонерне товариство Чорноморського виноробства, лікерного та коньячного виробництва. Його засновники збираються «влаштувати та експлуатувати у місті Одесі заводи для вироблення коньяку з виноградних вин». З цією метою суспільство придбало ділянку за адресою Млинна, 23 — там, де пізніше з’явиться Одеський коньячний завод.
XX СТОЛІТТЯ
1900 РІК
Найбільшою перемогою Шустових стало присудження їхньої продукції в 1900 році Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі. Саме тоді Шустови були ушановані честі писати на своїй продукції слово cognac, а не бренді, як це було заведено.
1903 РІК
Товариство Шустових відкриває своє агентство в Одесі на вулиці Скобелєва (Єврейській), 12. Одеське агентство обслуговує весь південно-західний регіон Російської імперії, забезпечуючи його високоякісною міцною продукцією Шустових.
1911 РІК
Для розширення своєї діяльності Товариство Шустова із синами набуває ділянку за адресою Млинна, 23, яка раніше належала товариству Чорноморського виноробства.
1912 РІК
На придбаній ділянці Шустови відкривають філію Товариства в Одесі – так звані Центральні склади коньяків та виноградних вин. У цьому року Товариство отримує звання Постачальника Двору Його Імператорської Величності. На цей час серед нагород шустівської продукції — Гран-прі у Турині, Лондоні, Льєжі, Мілані, Лондоні, Неаполі. За перемогу на Всесвітній виставці в Парижі Шустові отримують право писати на етикетках слово cognac, а не бренді — такої честі раніше не відзначався жоден виробник не з Франції.
1913 РІК
До 50-річчя заснування товариства річний дохід наближався до 10000000 рублів. На сьогодні, це еквівалент кільком сотням мільйонів доларів. З виробництва коньяків фірма вийшла на четверте місце у світі, а з виробництва настоянок та наливок – на перше. Товариство Шустових охазяйнувалися шістьма закордонними агенціями в Парижі, Лондоні, Роттердамі, Чикаго, Брюсселі та Мельбурні.
1921 РІК
З настанням радянської влади підприємство Шустових в Одесі підвищило свій статус. Центральний склад товариства почав іменуватися “колишнім заводом Шустова”, а згодом — Одеським коньячним заводом.
1929 РІК
На Одеському коньячному заводі, саме так на той час почало називатися одеське підприємство Шустових, випускає 39 найменувань продукції: вина, коньяки, виноградні горілки, аперитиви, пунші та наливки.
1947 РІК
У післявоєнний період відродження коньячного виробництва на Одеському коньячному заводі розпочалося 1947 року. А роком пізніше купажний цех підприємства випустив перший післявоєнний коньяк «Три зірочки».
1956 РІК
Одеський коньячний завод знов починає працювати як коньячне підприємство повного циклу. Тут викурюють власні коньячні спирти, які на довгі роки закладаються на витримку в дубові бочки. До 1956 року ОКЗ є єдиним заводом-виробником коньяку в Україні.
1998 РІК
Завод успішно розвиває сировинну базу та відновлює втрачені виноградники. У селищі Великодолинське (минулого — «Гросслібенталь»,
що російською «Долина великого кохання») під Одесою на 660 гектарах висаджено перші саджанці елітних сортів винограду, закуплені у Франції — у всесвітньо відомому розпліднику мсьє Раймонда.
1999 РІК
Обсяг виробництва продукції на Одеському коньячному заводі становить 615 тис. декалітрів або 57,5% від загального випуску коньяків в Україні.
XXI СТОЛІТТЯ
2002 РІК
На ОКЗ починає працювати новий цех коньячного спиртокуріння — найпотужніший у Європі. Він оснащений перегінними апаратами французької фірми Prulho із французької провінції Шаранта. Саме Prulho вважається справжньою законодавицею мод у виробництві обладнання для коньячного спиртокуріння.
2006 РІК
У Великодолинському запущено новий сучасний комплекс первинного виноробства. Завдяки цьому Одеський коньячний завод стає провідним українським підприємством повного циклу виробництва.
2012 РІК
Європейська Бізнес-Асамблея нагородила Одеський коньячний завод особливим призом та статусом «Найкраще коньячне підприємство Європи». Експерти наголосили на тому, що вже понад сто років підприємство виробляє коньяк за класичною французькою технологією — так, як його роблять у регіоні Коньяк.
СЬОГОДНІ
Сьогодні цех спиртокуріння Одеського коньячного заводу наймасштабніший у Європі. За сезон спиртокуріння (близько 6 міс.) тут можна перекурити до 3 млн. декалітрів коньячних виноматеріалів і отримати до 2 тисяч декалітрів абсолютного алкоголю на добу. У цехах витримки ОКЗ зберігається понад 15 тисяч діжок коньячних спиртів. Це справжній золотий запас коньячної галузі – найбільший у країні.
У 2013 році Одеський коньячний завод розпочав експортне постачання коньячних спиртів власної викурки до Франції.
А наприкінці року у старовинних підвалах ОКЗ відкрився Музей коньячної справи М. Л. Шустова – перший та єдиний в Україні. Чим зараз може здивувати музей, та які незвичайні заходи там проводяться, розповів директор музею “Шустов”, Сергій Дяченко.
Що надихнуло на створення вашого музею коньяку?
Спершу це було просто мрією. Бажанням створити щось унікальне, щось що буде відображати душу нашого міста в часи зародження індустріальної епохи.
Чим більше ми дізнавалися про історію коньяку, його виробництво та значення для Одеси, тим більше надихало наше підприємство Одеського коньячного заводу.
Ми почали збирати інформацію, вивчати історію коньячного виробництва, відвідувати різні виноробні та коньячні заводи по всьому світу, щоб отримати якомога більше знань та досвіду.
Натхнення приходило всюди: від аромату коньяку на заводі, до історій старих майстрів.
Кожна пляшка коньяку була як книга, яка розповідає свою історію. І ми хотіли поділитися цими історіями зі світом.
Після багатьох років підготовки та планування, у 2010 році розпочалося будівництво музею. Місцем були обрані старовинні підвали у самому серці старої Одеси, під самим заводом.
Будівництво було складним та трудомістким процесом. Але кожен день, проведений на будівельному майданчику, наповнював ще більшим натхненням. Ми бачили, як мрія стає реальністю.
Все було ретельно відреставровано та перетворено на музей.
Музей коньяку в Одесі було відкрито у 2013 році, до 150-річчя заснування бренду.
Він став першим в Україні музеєм, присвяченим історії та традиціям виробництва коньяку. Тут представлені експонати з різних епох від старовинних пляшок коньяку до сучасного обладнання для його виробництва.
Але найголовніше, що музей став місцем, де люди можуть дізнатися про історію коньяку, його виробництво та важливість для Одеси, а також насолодитися його чудовим смаком.
Мета створити не просто музей, а місце, яке відображає дух Одеси, її любов до коньяку та її унікальну історію. І ми пишаємось тим, що змогли це зробити.
Чи можете ви виокремити деякі унікальні експонати чи колекції, які можна знайти у вашому музеї?
Музей коньяку в Одесі є рідкісним джерелом історичного та культурного багатства. Серед його унікальних експонатів особливо вирізняються кілька предметів.
Один із сотні помітних експонатів – це відреставрований старовинний трамвай 1890 року. Цей трамвай, відновлений з любов’ю та ретельністю, є важливим символом епохи, коли коньяк був дивовижним напоєм для суспільства. Його дерев’яні місця для сидіння та красиві деталі відображають естетику того часу. Трамвай курсував лінією заводу і працівники могли легко опинитися на робочому місці вчасно.
Ще однією рідкістю є пляшка коньяку 1899, випадково виявлена під старим порогом. Цей експонат демонструє унікальність процесу виготовлення коньяку та його здатність витримувати випробування часом. Пляшка досі запечатана, і в ній видно кристали, що свідчать про тривалий процес старіння.
Французька стрічкова пилка 1905 року – ще один цікавий експонат. Вона використовувалася для заокруглень дна бочки, решта бочки робиться суто руками.
Пила відбиває технічні аспекти виробництва коньяку та демонструє еволюцію промисловості.
Колекція із 200 пляшок коньяку минулого тисячоліття. Кожна пляшка в цій колекції є унікальним екземпляром, що відображає різні смаки, стилі та методи виробництва коньяку за останнє тисячоліття. Ця колекція є справжньою подорожжю в часі, що дозволяє відвідувачам відчути історію та еволюцію цього знаменитого напою.
Решту унікальних експонатів можна побачити на Мельницькій 13, в Одесі.
Інтервʼю провела Мішель Арманд.
