Президент України Володимир Зеленський призначив Антона Ковальського виконуючим обов’язки генерального прокурора 17 вересня 2026 року, незабаром після того, як парламент санкціонував звільнення Руслана Кравченка на фоні значного корупційного скандалу.
Згідно з президентським указом № 946/2026, Зеленський доручив Ковальському тимчасово очолити Офіс генерального прокурора, роль якого стала дедалі більш суперечною через нещодавні звинувачення у корупції та конфлікт з антикорупційними агентствами.
Призначення відбулося після рішучого голосування в парламенті, де 317 депутатів підтримали звільнення Кравченка, що дозволило Зеленському формально усунути його з посади. Ковальський, якому 42 роки, раніше обіймав посаду голови Хмельницького обласного прокурора і тепер вступає на посаду, що була затьмарена звинуваченнями у неправомірній поведінці та напруженими стосунками з незалежними антикорупційними інститутами України.
Довідка про Антона Ковальського
Ковальський народився 12 травня 1984 року у Вінниці. Він закінчив Національну академію прокуратури України у 2011 році та розпочав свою кар’єру в прокуратурі того ж року. Його попередні ролі включають заступника голови Вінницької обласної прокуратури та голову Чернівецької обласної прокуратури, яку він очолював до середини 2025 року.
Його нещодавнє призначення сталося після того, як ЗМІ вказали на нього як на одного з провідних кандидатів на заміну Кравченка поряд із прокурором Дніпропетровської області Валерієм Приходьком.
Звинувачення у корупції та розслідування
Кризова ситуація в Офісі генерального прокурора загострилася 4 вересня, коли Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) розпочали Операцію Карфаген. Ця операція виявила ймовірну злочинну організацію в Офісі, яка, як стверджується, захищала шахрайські кол-центри.
Слідчі стверджували, що старший чиновник сприяв діяльності цих центрів в обмін на хабарі, дозволяючи їм уникати переслідування та відмивати свої доходи. За повідомленнями, деякі кол-центри платили близько 7 тисяч доларів на місяць за захист, наймаючи десятки тисяч людей по всій Україні.
У відповідь на звинувачення НАБУ провело обшуки в Офісі генерального прокурора, затримавши старшого чиновника, пов’язаного зі схемою, та вилучивши значні суми готівки.
Кравченко заперечував будь-яку провину, стверджуючи, що ніколи не давав вказівок про захист незаконних операцій і що залучений працівник був відсторонений в очікуванні внутрішнього розслідування.
Політичні наслідки та відставка Кравченка
Після серії зустрічей з Кравченком та керівниками НАБУ і САП, Зеленський закликав до рішучих дій 7 вересня. Кравченко згодом подав свою відставку, описуючи її як політичне рішення, щоб запобігти перетворенню Офісу генерального прокурора на інструмент політичних конфліктів.
Проте він залишався на посаді до того часу, поки парламент офіційно не санкціонував його звільнення. Ситуація загострилася, коли Кравченко звинуватив директора НАБУ у неправомірних діях, що ще більше ускладнило вже напружені стосунки між прокуратурою та антикорупційними агентствами.
14 вересня Зеленський призупинив Кравченка відповідно до положень воєнного стану та подав парламенту запит на його звільнення, що було задоволено через два дні. Призначення Ковальського тепер ставить його на чолі установи, яка підлягає перевірці щодо її стосунків з НАБУ та САП, а також щодо ведення політично чутливих розслідувань.
Розвиток подій у сфері антикорупційних зусиль України уважно спостерігається Європейським Союзом та міжнародними партнерами, оскільки вони є критично важливими для амбіцій країни щодо членства в ЄС та продовження фінансової підтримки.
