Міжнародний валютний фонд (МВФ) має серед найбільших позичальників Аргентину, Україну, Єгипет та Пакистан. Аргентина, залишаючись лідером за обсягом непогашених кредитів, має заборгованість понад 60 мільярдів доларів, що становить майже в чотири рази більше, ніж у її найближчого конкурента. Ця сума відображає тривалі цикли інфляційних криз, валютної нестабільності та повторні програми МВФ, реалізовані протягом кількох десятиліть.
Україна, Єгипет і Пакистан слідують за Аргентиною за обсягом заборгованості, тоді як численні країни, переважно африканські, мають заборгованість меншу за один мільярд доларів. Особливо виділяється Суринам, який має найбільший борг до МВФ у відношенні до свого ВВП, що свідчить про глибоку економічну кризу початку 2020-х років. Після значних бюджетних дисбалансів, спадів у нафтових доходах та зростання зовнішнього боргу, Суринам оголосив дефолт у 2020 році, ініціювавши реструктуризацію за підтримки МВФ для стабілізації фінансів та стримування інфляції, включно з заходами жорсткої економії та девальвації національної валюти.
Ініціатива позик МВФ переважно зумовлена економічними труднощами позичальників, які охоплюють: кризу платіжного балансу, валютну нестабільність, та фіскальні дисбаланси, що проявляються у великих дефіцитах і нарощуванні державного боргу. Для прикладу, Аргентина неодноразово зверталася до МВФ у контексті інфляційних та валютних криз, а Шрі-Ланка і Пакистан — під тиском зовнішніх боргів.
Фінансування МВФ структуровано через спеціальні права запозичення (СПЗ), мультивалютний резервний актив, який базується на кошику основних валют: доларі США, євро, китайському юані, японській єні та британському фунті. Позики у СПЗ можуть конвертуватися у тверду валюту, причому для аналітики використовується конвертація у долари США за курсом приблизно 1,44 долара за СПЗ.
Африканський континент відзначається не лише обсягом позик, але й кількістю країн-позичальників, що відображає системні структурні виклики — сировинну залежність, обмежену фіскальну спроможність та зовнішні шоки. Це спричиняє постійну потребу у зовнішньому фінансуванні через МВФ, попри, здебільшого, невеликі суми позик.
Автор матеріалу: Роман Мирончук, редактор стрічки новин, спеціаліст з питань економіки, фінансів, банківської справи, криптовалют, інвестицій та технологій.
