У музичній історії є небагато артистів, які б в умовах повномасштабної війни збирали багатотисячні зали, укладали угоди з міжнародними лейблами та випускали альбоми. Українському співакові Максу Барських вдається не лише це. Події, які переживає його країна, стали рушійною силою не тільки особистісних, а й творчих змін у житті артиста. З початку повномасштабного вторгнення співак своїми виступами допомагає країні фінансово, адже квитки на його концерти перетворилися на донати на підтримку української армії. Нещодавно артист влаштував масштабне шоу у київському Палаці Спорту, яке відвідали 10 тисяч глядачів. Концерт такого розмаху став першим з 24 лютого 2022 року в країні. Цього року Барських презентував нову платівку та приєднався до всесвітньо відомого музичного лейбла Warner Music Poland. Як останні події надихнули Макса змінити вектор власної творчості, що виводить з емоційної кризи, та яке складне завдання взявся реалізувати найближчим часом, ми дізнались з перших вуст.
Максе, ти гучно завершуєш рік. Поділись, з якими думками відпускаєш 2023?
Шлях, який долає Україна, такий самий, який долає кожен українець. У Палаці Спорту відбулося шоу «Зорепад», де я розповів свою історію за ці майже два роки війни. Від першого дня, коли, здавалось, не буде більше пісень і не буде виступів, і до концерту, коли десять тисяч людей співали зі мною старі й нові пісні українською. Я не перестану дякувати тим, хто повернув нам надію у завтра і дає можливість жити на своїй землі. Я вірю в наше майбутнє!
Цього року ти випустив свій перший україномовний альбом, заради якого навіть поставив на паузу роботу над англомовною платівкою?
Для мене це по-справжньому важливий альбом. З одного боку, я поставив на паузу роботу над англомовною платівкою, а з іншого – я повністю змінив вектор пісень, їх тональність, енергію, емоцію. Новими піснями я ставив за мету повернути своєму слухачеві радість та моменти щастя. І поштовх до створення цих треків дали мені ці ж самі люди: їхня мужність, нескореність, натхнення, їхні усмішки, їхнє нестримне бажання жити. Це була одна з найскладніших платівок, яку мені доводилося писати. Але я створював її разом з українцями.
Ти не припиняв писати музику навіть у перші дні повномасштабного вторгнення?
Це правда, «Буде весна» справді стала піснею цієї війни. Я написав її на 3 день вторгнення, коли дуже складно було усвідомити, що світ назавжди став іншим. Але я знаю, що весна вже близько! Взагалі багато пісень набули нових сенсів. Наприклад трек «Ритми» я написав десь пару років тому. Вона із самого початку була створена для дуету. Після початку повномасштабного вторгнення я ухвалив принципове рішення – дати шанс та нове життя неопублікованому матеріалу, але змінивши не лише мову, а й сенси. Одним із таких треків були «Ритми», який ми записали з DOROFEEVA. Основна ідея цього треку та відео полягає в тому, що ми дуже скучили за друзями, за легкістю. Ця музика про любов до ближнього, про найцінніше, про енергію, яку неможливо втратити за жодних обставин.
Ти намагаєшся допомогти своїм співвітчизникам не лише музикою, а й живописом. Навіть намалював картину, кошти від продажу, якої передали українській армії.
Так. У дитинстві я ходив до художньої школи, але після її закінчення кинув мистецтво заради музики. Але все одно люблю творити, іноді малюю, і не виключаю, що колись підготую власну виставку. Але зараз я пишу музику. Я отримую багато повідомлень від шанувальників про те, що моя музика допомагає їм у важкі часи. Для мене це найважливіший доказ того, що я на правильному шляху, що я роблю те, що повинен робити.
Повномасштабна війна в Україні триває вже понад півтора року. Але був момент, коли ти відмовлявся виходити на сцену…
На початку повномасштабного вторгнення я думав останнє про музику. Перші дні були просто шоком. Спочатку я забув про музику. Я не знав, коли взагалі зможу вийти на сцену. Всі плани були зруйновані. У мене не було стільки енергії та емоцій, щоб виступати. Єдине, що міг робити на початку – виступати перед біженцями, людьми, що виїхали з гарячих точок, для підтримки. Хоча це було більше про взаємну підтримку, а не про виступи. І саме ці люди, їхні емоції та відгуки переконали мене, що можливо не все втрачено. З часом, ми переформатували нашу програму відповідно до порядку денного й додали благодійної мети – збір грошей на цільові потреби наших військових.
Це завдання, як багато артистів і культурних діячів моєї країни, я прагну виконувати щодня. Ми намагаємося своїм талантом та іменем збирати якнайбільше грошей для наших військових. Адже війна — це велике багаття і потрібні дрова у вигляді грошей. Для мене честь бути корисним і велика гордість, що своєю творчістю я можу допомогти своїй країні. Мої концерти до кінця повномасштабного вторгнення благодійні, частина коштів від них йде на підтримку української армії.
Що для тебе тепер означає бути українцем?
Бути сміливим, сильним, вільними та гордим!
Якби у тебе була суперсила, що б ти змінив сьогодні й в майбутньому?
Я б захистив небо від ракет, подарувавши українцям спокій.
Що рятує, коли стає зовсім важко?
Я інтроверт і мені легше виражати свої емоції музикою, ніж прямою розмовою. Коли я перебуваю на психічно чи емоційно важкій хвилині, я намагаюся втекти в музику і перенести те, що я відчуваю, те, що мені болить, на папір, у пісні. А ще я обмежую себе в читанні новин. Я влаштовую собі детокси від соц. мереж. Розуміння того, що своєю професійною справою я можу бути максимально корисним для своєї країни в складний час, повернуло мені впевненість у собі та баланс. У вільний час я читаю психологічну та езотеричну літературу, яка допомагає мені не лише відволіктись, а й краще зрозуміти себе.
Вихід на Західний музичний ринок, це теж ще один творчий виклик?
Одні двері закриваються, інші відкриваються. Я відкритий до нових можливостей. Звичайно це непросто. Я присвятив 14 років розвитку своєї кар’єри у Східній Європі. Зараз, представляючи себе на Заході, я ніби починаю спочатку. Я маю показати себе новим слухачам, які не знають моєї історії, не знають моїх пісень, досягнень. Це велика мотивація. Але одна з причин успіху на Сході – це те, що я завжди намагався бути щирим, чесним у музиці, завжди ділився власним досвідом у своїх піснях, з якими слухачі відчували зв’язок. Сподіваюся, що мені вдасться досягти цього також, співаючи англійською, тому що передати душу і чутливість непросто. Переді мною складне завдання, але знову ж таки, я сподіваюся, що мені вдасться настільки автентично, що нова аудиторія також ототожнить себе з моїми історіями.
Після таких творчих і особистісних трансформацій, чи залишились амбіції щодо музичних премій та нагород?
Я досить спокійно ставлюся до премій, номінацій та конкурсів. Щойно ти стикаєшся з чимось уперше, це тішить і дивує, але потім ти починаєш сприймати все як належне, бо ти багато працюєш і твої нагороди – логічний результат важкої роботи. Ти у творчому процесі 24/7, присвячуєш музиці все своє життя, жертвуючи іноді своїми особистими стосунками, спілкуванням із сім’єю та друзями. Відповідно, це має приносити свої плоди. Але для мене все ж таки головна нагорода – повні зали на концертах, ось тоді я відчуваю любов і натхнення. Але, безумовно, завжди дуже приємно, коли твою музику цінують не лише твої слухачі, а й музична світова спільнота.
З чого почнеш 2024 рік?
Я постійно мандрую за графіком концертів. Час такий, що живеш сьогоднішнім днем. Просто живеш і радий цьому. У планах, як і раніше, бути гранично чесним у своїх піснях, не приховуючи почуттів. Я багато експериментуватиму. На підході нові пісні і всі вони дуже відрізнятимуться одна від одної. Адже я, як і раніше, шукаю себе нового.
