Редакція поспілкувалась із талановитою джазовою співачкою Катериною Авдиш, яка на сьогодні представляє українську музичну культуру за кордоном, вражаючи слухачів своїм неповторним стилем виконання. Її мистецтво переплітається з емоціями, а особисті історії в музиці стають важливим відображенням того, що живе в кожному з українців.
Катерино, коли ви вперше відчули, що музика — це ваше покликання? Розкажіть нам про ваші музичні починання та, що вас надихнуло на цей шлях.
Все почалося з того, що з шести років я почала займатися фортепіано, тому що мені дуже хотілося пов’язати життя з музикою. Вона мене надихала, і я писала різні пісні в дитинстві. Тобто була дуже активна в цьому плані. З того часу я почала займатися фортепіано, а коли мені було дев’ять — почала відвідувати хор, бо це було обов’язково, за програмою школи.
Майже відразу мій викладач з хору сказала, що в мене цікавий тембр і я маю займатися вокалом професійно, при цьому запропонувавши мені бути солісткою дорослого хору. Далі я змінила дуже багато викладачів, пробувала багато різних напрямків — від поп-музики до народних пісень. І якось так вийшло, що в 13 років мене привело життя до джазової музики. Мені хотілося спробувати щось нове і я прийшла до джазової школи, і там вже почався мій шлях, хоча спочатку, якщо чесно, я навіть не розуміла специфіки цього жанру.
І потім я дуже втягнулася в це, багато займалася, в мене була дуже сувора вчителька, і я завжди хотіла довести, що я можу бути достойною сцени. Саме тому я й вирішила вступати до музичної академії ім. Глієра — одного з найкращих ВНЗ для музикантів в Україні. Взагалі я мала бути дипломатом, але через довгі розмови з батьками ми дійшли до висновку, що я піду шляхом співачки. І якщо мій вибір виявиться помилкою, то ця помилка буде моєю. Врешті-решт, батьки дуже мене підтримали й сказали: “Якщо ти така непробивна і цього дійсно хочеш, то роби, як вважаєш за потрібне та все вийде”.
Ви випустили дві чудові композиції, “Вночі” та “Колисанка”, і супроводили їх live-відео. Що вас надихнуло створити ці пісні й чому ви вирішили поділитися ними зі світом?
Ми створили їх з моїм першим бендом, який, на жаль, розпався. Чому ми випустили ці композиції? Тому що я мала бажання представити свій проєкт – це український контемпорарі джаз проєкт AVDYSH.
Загалом ідея проєкту полягала в тому, щоб підняти українську джазову музику на більш серйозний рівень і розповісти про українську культуру за кордоном. Це було моєю метою з самого початку.
У 2020 році я започаткувала проєкт AVDYSH і представила ці композиції. Але, на жаль, саме перед презентацією проєкту мій бенд розпався, і мені довелося зібрати новий. Після цього ми виступали, а потім настало найгірше – почалася війна. Я вирішила переїхати до Португалії й тут, вже з новим складом, ми записали дві композиції.
Одна з них – “O MEU MAR”, написана португальською й англійською мовами. Інша – “Грицю”, створена за мотивами народної пісні “Ой не ходи, Грицю”. Таким чином, ми продовжуємо життя та існування проєкту саме тут.
Ваш музичний проєкт, AVDYSH, поєднує в собі різноманітні стилі, включаючи джаз та сучасну музику. Як ви досягли такого унікального звучання для вашого проєкту та які музичні впливи вас надихають?
Щодо унікального звучання — я намагаюся транслювати те, що в мене є у голові. Мене дуже надихає наша українська мова. Я її дуже люблю. І також, більше вивчаючи наш фольклор я почала помічати багато цікавинок у деталях нашої культури. Взагалі, є багато композицій, які люди не знають, і це такий власний світ, щось далеке та потаємне, про що розповідали наші предки. А взагалі, я читала багато історій про те, що українські жінки дуже цікаві й у давнину мали багато відьомських здібностей. Мене завжди це притягувало, тому я й обирала “чарувати” в музиці.
Почалося все з того, що я робила аранжування на українські пісні, далі – почала писати сама, керуючи всім процесом від слів і мелодії до аранжувань, адже довірити цю справу я нікому не могла. В процесі пошуків я зрозуміла для себе те, що українська мова може звучати в хіп-хоп, ф’южн звучанні, але також я люблю імпровізацію, цікаву і складну музику, таку, як джаз, тому хочу поєднувати це все, при цьому не створюючи надто нішевий продукт. Я хочу розширювати стиль, виховувати слухачів, показуючи, що музика може бути різноманітною. Сучасний контемпорарі джаз може бути на великій сцені, і я саме до цього йду.
Щодо музичних впливів, які мене надихають, я дуже люблю артистів, таких як джазовий піаніст Tigran Hamasyan з вірменським корінням, в якого є цікаві фольклорні впливи. Також я захоплююсь Esperanza Spalding, Cecile Mc Lorin Salvant тощо. Я дуже люблю цікавих митців і артистів, збираю їх досвід, і тоді народжую щось своє, щось унікальне.
Ваша музична кар’єра розвивається в умовах, коли Україна переживає складні часи через війну. Як ця ситуація вплинула на вашу музику та творчий процес?
Я почала свій проєкт під час ковіду, і потім почалася війна. Я думаю це найгірше, що сталося в моєму житті, та й взагалі — в житті майже кожного українця. Як ситуація вплинула на музику? Дуже сильно, бо вона стала більш зрілою. Зараз я готую новий альбом і насправді композиції там, якщо порівнювати з тим, що я готувала раніше в Києві, змінились. Змінилися погляди, аранжування, пісні, бо, дійсно, все навколо мене нове і все інше. Я навіть помітила, що мій голос так само змінився. Я творча людина і, дійсно, дуже гостро все сприймаю.
Мені дуже боляче за те, що відбувається в Україні. І за те, наприклад, що мій дядько воює. Це дуже особисто для мене, адже він ще дуже молодий, проте мужньо став на захист України, на захист нашого майбутнього. Я помітила, що мене часто кидає від стану, коли я знаю, що хочу зараз бути в Європі поширювати українську культуру, а в інший момент я просто хочу все кинути та піти воювати, тому що все дуже, дуже складно. Але все ж таки, війна дала поштовх почати щось велике. Тоді, коли я опинилася тут, мені було дуже складно, і нічого взагалі не хотілося, ніякої музики. Але війна змусила мене подумати, що якщо я вже в становищі, коли я нічого не втрачаю, тоді я маю лише спробувати. І мені захотілося бути корисною для своєї держави.
Після своїх концертів я доначу на Збройні Сили України, також мала досвід благодійних концертів, бо для мене це дуже і дуже важливо. Війна вплинула на нас усіх дуже сильно і це боляче. Але ми піднімемо нашу Україну і продовжимо розвиватися, як сильна нація. І я готова представляти свою державу і стати людиною, яка завжди діятиме в інтересах своєї країни.
Після переїзду до Португалії ви відновили свою музичну діяльність і почали виступати на великих сценах. Як ця подія вплинула на вашу музичну кар’єру і творчий розвиток?
Сам переїзд звісно, був складним і емоційним. Фізично дуже було складно, морально. Але згодом я почала виступати на великих сценах і стала більше співати, голос поступово повертався після отриманої шаленої дози стресу. Минулого літа у мене був навіть тур з моїми українськими піснями по всій Португалії. Я грала на фортепіано, що для мене раніше було великим челенджем, адже дуже боялася це робити, будучи при цьому професійною піаністкою. Але тепер у мене не було вибору, і я просто сідала за будь-який інструмент і співала своєю рідною українською мовою. Був такий дуже класний фідбек від португальців, неочікуваний. Також у мене було декілька концертів в Іспанії, і там також дуже сподобалося. Так що це вплинуло на мою музичну кар’єру та творчий розвиток, мені захотілося більшого, і я почала більше писати. Якось я сублімувала свій біль і свою злість у творчість. Мені хотілося і хочеться говорити про весь цей досвід, спілкуючись мелодіями, які я пишу.
Ваша співпраця з Сальвадором Собралом та спільний виступ в Altice Arena вразили багатьох. Розкажіть нам, як ця співпраця виникла та які плоди принесла.
Після початку війни я приїхала до Португалії. Я жила в районі Алгарве, в Лагуші. Я намагалась допомагати Україні, але не дуже виходило, адже це містечко, що знаходиться далеко від столиці, тут мало було таких українців, як ми. Тоді мені дуже хотілося співати й розповісти про Україну скрізь, де тільки можна. Але не було можливості, адже ніхто не знав про мене в цій країні.
Одного дня подзвонив мій тато і сказав, що він побачив, що буде концерт в Лісабоні. Я нікого не знала з артистів, крім Сальвадора. Я з ним раніше була знайома, зустрівши у 2019 році після його концерту в Жовтневому палаці в Києві. Я не була впевнена, чи він пам’ятає мене, але вирішила написати йому на пошту. Написала про те, що хочу виступити. Не просила співати дуетом чи ще щось, просто хотіла дізнатись, як потрапити на цей концерт зі своїм номером. Він відповів, що на жаль організатори не зможуть додати мене до концертної програми через технічні обмеження.
Однак за день до концерту він знову мені подзвонив і сказав, що я не можу виступити, але він запрошує мене як гостю. Таким чином, ми зустрілися до і він розказав, що співатиме пісню “Обійми”. Уже під час самого концерту він покликав мене зі сцени заспівати дуетом, кинув мені мікрофон на балкон. І ми заспівали разом — це було неочікувано для всіх, в тому числі для мене. Мені здається, що на такому серйозному заході і в такому серйозному місці не люблять експромти, але це було просто неймовірно. Не дивлячись на те, що в мене трусився голос і руки, було дуже складно, але я була неймовірно щаслива. Це була абсолютна несподіванка і я вдячна йому за такий шалений крок.
Після того я прийняла рішення переїхати до Лісабону. Було дуже складно, але я подумала, що нічого не втрачаю і можу продовжити свій шлях тут. Декілька тижнів потому — знову дзвінок від Сальвадора і запрошення виступити разом на Алтіс-Арені, що для мене було дуже великим викликом. І ми це зробили. Я дуже щаслива і сподіваюся, що ми зможемо продовжити співпрацю і виступимо разом ще не раз. Скажу по секрету — я написала пісню. І я дуже сподіваюся, що він прийме мою пропозицію і ми зможемо виконати її дуетом. Наприклад, у моєму новому альбомі. Я просто дуже сподіваюся, що це станеться.
Під час виступу з Сальвадором Собралом ви виконали пісню “Обійми” на підтримку України. Як ви відчували цей момент та як сприймали ваші глядачі?
Під час виступу я відчула, що цей момент був дуже важливим для мене. Адже тут, в Португалії, звучала українська мова. Я пам’ятаю, навіть на відеозаписі видно, як тільки я почала свій куплет, спалахнув шквал емоцій від публіки. Всі кричали, аплодували, підспівували. Це було надзвичайно важливо для мене, і я дуже перейнялась цим виступом. Я скажу так, що це сталося на початку, після мого переїзду, це був один із перших концертів. На той момент мені було дуже важко, оскільки я дотепер не могла нормально співати через стрес. За кулісами я хвилювалася, але цей момент, і цей день, мабуть, залишаться в моєї пам’яті назавжди.
Зараз ви збираєте кошти для підтримки свого першого альбому. Розкажіть нам більше про цей альбом та як люди можуть долучитися до вашого творчого проєкту.
Цей альбом є дуже важливим для мене, оскільки це мій перший альбом. Він присвячений “дому”, який існує в кожному з нас. Головна ідея альбому — ніхто не має права вкрасти мої мрії, ніхто не має права вкрасти моє майбутнє, ніхто не має права вкрасти мій дім, оскільки мій дім у моїй душі, всередині мене.
Альбом наповнений різними емоціями, люди зможуть впізнати ситуації і почуття з їхнього життя. Там є і щастя, і біль, там є смуток і задоволення, та туга за батьківщиною. Там є все. Альбом буде наполовину українською, наполовину англійською мовою, щоб кожен міг зрозуміти основні ідеї платівки. Одна з пісень, до речі, буде португальською. Я хочу запросити одну артистку приєднатися до мене і заспівати разом цю пісню. А пісня, на яку я хочу запросити Сальвадора – українською та англійською мовами.
Окрім цього, там буде композиція під назвою “Мій дім”, яку я хочу присвятити своїм батькам і рідному Києву. На цю пісню я дуже хочу зняти кліп і буду вдячна за будь-яку підтримку, включаючи спонсорів та інвесторів. Люди можуть долучитися, скориставшись QR-кодом або посиланням.
Альбом обіцяє бути цікавим та різноманітним. Ще не придумала йому назву, але вірю, що вона буде пов’язана з концепцією “дому”. Тут будуть українські та португальські голоси, а також португальські музиканти. Я планую запросити артистку, яка грає на бандурі, щоб додати автентичності сучасній музиці. Впевнена, це дійсно буде круто!
Дякую за вашу увагу та підтримку!
