Загальні запаси мінеральних ресурсів України охоплюють близько 5% світового обсягу, серед яких значні поклади літію — понад 500 000 тонн, що є найбільшими в Європі. Запаси урану становлять орієнтовно 270 000 тонн, зосереджені переважно у Кіровоградському геоблоці, а також відомі свобідні запаси титанових руд, еквівалентні 15 рокам глобального виробництва.
Водночас приблизно 53% вартості загальних мінеральних ресурсів, що оцінюються на понад 7,5 трильйона доларів, розташовані у регіонах, які перебувають під частковою російською окупацією. Сюди входять поклади у Луганській, Донецькій, Запорізькій областях, а також Криму із запасами на $205 млрд та ресурси Дніпропетровської області вартістю $3,5 трлн, котрі наразі під загрозою. Значна частина окупованих територій містить перспективні поклади літію, графіту, урану, рідкоземельних елементів та марганцю.
Законодавчо у липні 2025 року уряд України визначив перелік стратегічних (11 елементів, зокрема уран і титан) та критичних (28 елементів, зокрема літій і рідкоземельні руди) мінералів. Для 60 родовищ передбачено проведення електронних аукціонів, а для 26 — укладення угод про розподіл продукції. Хоча родовища на тимчасово окупованих територіях формально включені у відповідні списки, фактично вони не перебувають в обігу протягом періоду окупації.
Стратегічне партнерство України з Європейським Союзом у сфері критичної сировини було укладене у квітні 2025 року. Пізніше в тому ж році підписано українсько-американську мінеральну угоду, яка передбачає спільне освоєння родовищ за умови інвестування у відновлення відповідної інфраструктури. На даний момент Китай домінує у світовому виробництві більшості критичних мінералів, що робить українські ресурси цінними для диверсифікації глобальних ланцюгів постачання. Водночас наразі жодна комерційна шахта з видобутку рідкоземельних елементів в Україні не експлуатується.
Мінеральний потенціал України має важливе геополітичне значення: контроль над більш ніж половиною цих ресурсів дає Росії можливість впливу на світові ринки критичної сировини. Зі сторони інвесторів і партнерів ключовими ризиками є невизначеність строків деокупації родовищ та необхідність значних інвестицій у геологорозвідку й інфраструктуру перед початком промислового видобутку. Для технологічних і оборонних секторів країн Заходу доступ до українського літію, титану і берилію є одним із засобів зменшення залежності від китайських постачальників.
